Статья 115 ч2 ук украины

Статья 115 УК РФ. Умышленное причинение легкого вреда здоровью

Новая редакция Ст. 115 УК РФ

1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей трудоспособности, —

наказывается штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до четырех месяцев.

2. То же деяние, совершенное:

а) из хулиганских побуждений;

б) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы;

в) с применением оружия или предметов, используемых в качестве оружия, —

наказывается обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо ограничением свободы на срок до двух лет, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.

Комментарий к Статье 115 УК РФ

1. С объективной стороны специфическими признаками состава данного преступления выступают: а) кратковременное расстройство здоровья; б) незначительная стойкая утрата общей трудоспособности. Одного из этих признаков достаточно для оценки вреда здоровью как легкого и ответственности по ст. 115.

2. Под кратковременным расстройством здоровья понимают временную утрату трудоспособности продолжительностью не свыше трех недель (21 дня), а под незначительной стойкой утратой общей трудоспособности — стойкую утрату общей трудоспособности, равную 5%.

3. Субъективная сторона выражается только в умысле — прямом или косвенном. Неосторожное причинение легкого вреда уголовно ненаказуемо. Если легкий вред причинен в состоянии физиологического аффекта, УО также наступает по ст. 115. При этом, назначая наказание, суд обязан учесть смягчающее обстоятельство, предусмотренное п. «з» ч. 1 ст. 61. Вынужденное нанесение легкого вреда в состоянии необходимой обороны либо при задержании лица, совершившего преступление, УО по ст. 115 не влечет.

4. Ответственность за умышленное причинение легкого вреда здоровью дифференцирована, квалифицирующим признаком выступает наличие хулиганских побуждений (см. коммент. к ч. 2 ст. 105).

5. Деяние относится к категории преступлений небольшой тяжести.

Другой комментарий к Ст. 115 Уголовного кодекса Российской Федерации

1. Легкий вред здоровью характеризуется кратковременным расстройством здоровья (временная утрата трудоспособности продолжительностью не свыше 3 недель (до 21 дня включительно)) или незначительной стойкой утратой общей трудоспособности (стойкая утрата общей трудоспособности от 5 до 10%).

2. Уголовная ответственность за неосторожное причинение легкого вреда здоровью законом не предусмотрена.

Уголовная ответственность при ДТП (ст.286 УК Украины)

Уголовным кодексом Украины предусмотрены следующие виды ответственности в отношении виновных в ДТП.

Статья 286. Нарушение правил безопасности дорожного движения лицом, управляющим транспортным средством

Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицом, управляющим транспортным средством, повлекшее пострадавшему средней тяжести телесное повреждение, —

наказывается штрафом от двухсот до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан или исправительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до трех лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет или без такового.

  1. Те же деяния, повлекшие смерть потерпевшего или причинили тяжелое телесное повреждение, —

наказываются лишением свободы на срок от трех до восьми лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет или без такового.

  1. Деяния, предусмотренные частью первой настоящей статьи, если они повлекли гибель нескольких лиц, —

наказываются лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет.

Таким образом, минимальным видом и размером наказания по ч.1 ст.286 УК Украины при причинении средней тяжести телесных повреждений является штраф от двухсот до пятисот необлагаемых минимумов доходов, то есть от 3 400,00 грн. до 8 500,00 грн.).

В то же время по ч.1 ст.286 УК Украины суд может назначить и ограничение свободы на срок до трех лет. При этом, чаще всего суд освобождает осужденного от отбывания наказания с испытанием — установлением испытательного срока от одного до трех лет (ст.75 УК Украины).

По ч.2 ст.286 УК Украины суд должен назначить наказание в виде лишения свободы на срок от трех до восьми лет. При этом, аналогично суд может освободить осужденного от отбывания наказания с испытанием — установлением испытательного срока от одного до трех лет (ст.75 УК Украины).

По ч.3 ст.286 УК Украины суд должен назначить наказание в виде лишения свободы на срок от пяти до десяти лет. При этом, если назначено наказание не более пяти лет лишения свободы, то суд может освободить осужденного от отбывания наказания с испытанием — установлением испытательного срока от одного до трех лет (ст. 75 УК Украины).

Необходимо отметить, что при назначении наказания существенное значение имеет мнение потерпевшего касательно вида и размера наказания, которое необходимо назначить виновнику ДТП.

Если в полном объеме возмещен материальный и моральный ущерб потерпевшему, то суд может назначить минимальное наказание, предусмотренное соответствующей части ст.286 УК Украины, а по части 1 вообще может освободить от уголовной ответственности (закрыть уголовное дело (освобождение от уголовной ответственности) в результате примирения сторон).

Как правило, в данной категории уголовных производств суды применяют в качестве дополнительного наказания лишения права управлять транспортными средствами, но этот вопрос решается в каждом конкретном случаи.

Обращаю Ваше внимание на то, что в данной статье указаны лишь общие сведения об уголовной ответственности за ДТП (ст.286 УК Украины), поэтому в каждом конкретном случае для получения минимального наказания рекомендую воспользоваться услугами адвоката.

«Звоните, — и мы всегда договоримся!»

Другие статьи раздела:

Также смотрите дополнительную информацию об участии автоадвоката в уголовном, административном и гражданском процессах в разделе «СТАТЬИ».

Кримінальний кодекс України
Стаття 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, —

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

3) заручника або викраденої людини;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу;

14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Коментар до статті 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,-

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6> з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116118 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

1. Ст. 115 передбачає відповідальність за: 1) умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (ч. 1 ст. 115); 2) умисне вбивство з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 115),

2. Об’єктом злочину є життя особи.

Початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.

Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінально караними діяннями. Проте наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В.Україні медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії — навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням — посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

Суспільне небезпечне діяння при вбивстві може проявитися у дії або бездіяльності. Найчастіше умисне вбивство вчиняється шляхом дії, спрямованої на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини.

Необхідними умовами кваліфікації протиправного заподіяння смерті іншій особі у формі бездіяльності за ст. 115 є обов’язок винного турбуватися про потерпілого та наявність у нього можливості не допустити настання його смерті (наприклад, батьки з метою позбавити немовля життя тривалий час не годують його, медичний працівник з тією ж метою не виконує свої професійні обов’язки щодо хворого).

Суспільно небезпечним наслідком вбивства є настання фізіологічної (незворотної) смерті потерпілого.

Згідно з законом, активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються у випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть. Людина вважається померлою з моменту, коли встановлена смерть її мозку. Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини визначені в Інструкції, затвердженій наказом МОЗ. У ній, зокрема, зазначено, що смерть мозку — це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при серці, що працює, та примусовій вентиляції легенів. Від незворотної смерті слід відрізняти клінічну смерть, коли життєздатність організму протягом певного часу (в середньому близько 6-8 хвилин) зберігається і, при належному наданні медичної допомоги, людину, що перебуває у такому стані, можна повернути до життя. Ненадання без поважних причин допомоги такому хворому медичним працівником за наявності підстав утворює склад злочину, передбаченого ст. 139. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень і до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Причинний зв’язок між вказаними вище діянням і наслідками має бути необхідним — смерть потерпілого є закономірним результатом діяння винної особи, а не третіх осіб або яких-небудь зовнішніх сил.

Способи умисного вбивства можуть бути різними і вони не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115. Однак встановлення способу вбивства є обов’язковим, оскільки вчинення вбивства з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для жит-

тя багатьох осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за п. п. 4, 5 ч. 2 ст.115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання фізіологічної

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення

злочину досягла 14-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.

Мотив і мета злочину підлягають з’ясуванню, оскільки у ряді випадків вони є кваліфікуючими ознаками цього злочину. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6>, з хуліганських мотивів (п. 7), у зв’язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов’язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9). Особливий емоційний стан є ознакою умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), та умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117),

Помилка в особі потерпілого за загальним правилом не впливає на кваліфікацію вчиненого. Водночас, якщо винний прагнув позбавити життя особу, яка виступає потерпілим від іншого злочину (наприклад, злочину, передбаченого ст. 348), а помилково позбавляє життя іншу людину, яка не є потерпілим від такого злочину, його дії слід кваліфікувати за ст. 15 і відповідною статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за посягання на такого спеціального потерпілого, а також за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Готування до вчинення умисного вбивства і замах на умисне вбивство є кримінальне караними.

6. Особа, яка добровільно відмовилася від вбивства потерпілого, підлягає кримінальній відповідальності лише за фактично вчинене діяння, якщо воно утворює інший склад злочину. Це не стосується тих випадків, коли відмова сталася вже після здійснення всіх дій, які суб’єкт вважав за необхідне вчинити для позбавлення життя потерпілого, але злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від його волі. Таке діяння слід кваліфікувати як закінчений замах на вбивство.

7. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за кваліфіковані види умисного вбивства, Для кваліфікації умисного вбивства за ч. 2 ст. 115 необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька. то всі вони мають отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. При цьому слід мати на увазі, що у певних випадках кваліфікація умисного вбивства одночасно за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 виключається. Так, не можна кваліфікувати умисне вбивство однієї особи одночасно за п. п. б і 7. Як правило, умисне вбивство однієї особи не повинно також кваліфікуватися за п. п. 6, 8. 9 ч. 2 ст. 115. Водночас, слід мати на увазі, що в окремих випадках (наприклад, при вчиненні вбивства на замовлення) така кваліфікація (а також додатково і за п. 11 ч. 2 ст. 115) можлива.

Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115>, Позбавлення життя однієї особи і замах на вбивство іншої не утворюють цієї кваліфікуючої ознаки і потребують кваліфікації за сукупністю злочинів — за ч. 1 або відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п, 1 ч. 2 ст. 115. Якщо винний, бажаючи вбити декілька осіб, позбавив життя двох із них, а стосовно інших умисел не довів до кінця з незалежних від його волі причин, то вчинене кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 та ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115. При цьому вбивство двох або більше осіб слід кваліфікувати за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо дії винного охоплювалися єдиним умислом і були вчинені, як правило, одночасно. Вбивство різних осіб може бути вчинене з різних мотивів. Якщо такий мотив є обтяжуючою обставиною, то вчинене слід кваліфікувати ще й за іншим відповідним пунктом ч. 2 ст. 115.

У разі умисного вбивства при вчиненні злочинів, в ‘яких кваліфікуючою ознакою є загибель людей (зокрема ч. З ст. 110, ч. З ст, 161, ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 378, ч. З ст399), дії винного слід кваліфікувати за ч. ч. ї або 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за злочин, де кваліфікуючою ознакою є загибель людей.

Умисне вбивство двох або більше осіб з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи утворює склад геноциду і потребує кваліфікації за ч. 1 ст. 442.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли смерть умисно і протиправно заподіюється дитині, якій на момент позбавлення її життя не виповнилося 14 років, або жінка завідомо для винного дійсно знаходилась у стані вагітності. Вбивство дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, або вбивство жінки, яку винний помилково вважав вагітною, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п, 2 ч. 2 ст. 115 та, залежно від обставин справи, за відповідною частиною (пунктом ч. 2) ст. 115.

Про поняття заручника (п. З ч, 2 ст. 115) див. коментар до ст. 147.

При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов’язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свідчать про проявлення винним особливої жорстокості.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливого жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т.ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань.

Умисне вбивство слід також вважати вчиненим з особливою жорстокістю, якщо воно супроводжувалось глумлінням над трупом, а так само в присутності близьких потерпілому осіб, і винний усвідомлював, що такими діями спричиняє їм особливі страждання. Але знищення або розтин трупа з метою приховання вбивства не можуть вважатися вбивством з особливою жорстокістю.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, або при перевищенні меж необхідної чи уявної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, хоча б його було вчинено з ознаками особливої жорстокості шляхом спричинення великої кількості тілесних ушкоджень або в присутності близьких потерпілому осіб, слід кваліфікувати, відповідно, за ст. ст. 116 або 118.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце тоді, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя не тільки однієї людини. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною. У випадку, коли при умисному вбивстві людини заподіяно тілесні ушкодження також іншим особам, дії винного слід кваліфікувати за п. 5 ч. 2 ст. 115 та відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за умисне спричинення тілесних ушкоджень.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому способом, небезпечним для життя багатьох осіб, позбавлено життя кількох з них, вчинене слід кваліфікувати за п. п. 1 і 5 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном), одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків (одержати спадщину, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. Вилучення з корисливих мотивів органа чи тканини людини шляхом примушування або обману, що завідомо для суб’єкта злочину заподіяло смерть

потерпілому, слід кваліфікувати, залежно від обставин справи, за відповідними частинами ст. 143 та п. 6 ч. 2 ст. 115.

Для наявності даного складу умисного вбивства не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. У випадках, коли умисел на заволодіння майном виник у винного після вбивства, вчиненого з інших мотивів, його дії слід кваліфікувати, залежно від обставин, за відповідними частинами ст. 115тазаст. 185 чи 186. Сукупність злочинів матиме місце і в тому випадку, коли винний вчиняє умисне вбивство під час нападу або зразу ж після нього з метою заволодіння або утримання майна. За таких обставин вчинене слід кваліфікувати як умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115) та розбій (ч. 4 ст. 187). Так само за сукупністю злочинів кваліфікується вчинення умисного вбивства з метою заволодіння предметами, відповідальність за заволодіння якими передбачена спеціальними нормами (зокрема ст. ст. 262, 308, 312, 313). Ди підбурювача умисного вбивства з корисливих мотивів необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115 незалежно від того, чи були його особисті мотиви щодо позбавлення життя потерпілого корисливими. Незаконне заволодіння особою транспортним засобом, поєднане з позбавленням життя потерпілого, слід кваліфікувати залежно від спрямованості її умислу та мотивації дій. За наявності корисливих мотивів вчинене потребує кваліфікації за п. 6ч. 2 ст. 115 та ч. З ст. 289.

Умисним вбивством з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) є умисне вбивство, вчинене на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, атак само умисне вбивство без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу. За наявності реальної сукупності умисного вбивства з хуліганських мотивів і хуліганства вчинене слід кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 та за ст. 296. Коли під час хуліганства заподіяно смерть потерпілого з необережності, дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 та за ст. 119. Умисне вбивство в сварці чи бійці, які розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, хоча при цьому і було порушено Громадський порядок, не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів.

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115) має місце тоді, коли позбавлення життя потерпілого здійснюється з метою перешкодити правомірній діяльності особи у зв’язку з виконанням нею свого службового або громадського обов’язку або із помсти за таку діяльність. Під виконанням службового обов’язку розуміють діяльність особи, що входить в коло її повноважень, а громадського обов’язку — здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень чи інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (зокрема припинення правопорушення, повідомлення органам влади про вчинений злочин або готування до нього). Час, що пройшов з моменту виконання потерпілим свого службового чи громадського обов’язку, не впливає на кваліфікацію цього діяння за п. 8 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство громадянина, який вживав заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за п. 8 ч. 2 ст. 115, і додаткової кваліфікації за п. ? ч. 2 ст. 115 воно не потребує. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка вживала заходів щодо припинення хуліганства, слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 і п. 8 ч. 2 ст. 115 або ст. 348.

До числа близьких родичів належать: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця чи їхніх близьких родичів, судді, народного засідателя чи присяжного чи їхніх близьких родичів, захисника чи представника особи чи їхніх близьких родичів, представника іноземної держави за наявності підстав підлягає кваліфікації, відповідно, за ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443.

Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115) має місце за наявності в діях винної особи, спрямованих на позбавлення життя іншої особи, зазначеної мети. При цьому для наявності складу даного злочину не має значення, намагався приховати винний закінчений злочин, готування до злочину чи замах на злочин. Потерпілим при такому вбивстві може бути будь-яка особа, яка володіє певною інформацією про вчинений злочин і ця обставина відома винному.

Якщо винний особисто вчинив інший злочин та умисне вбивство з метою його приховання, його дії слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за інший вчинений ним злочин. При цьому на кваліфікацію вчиненого не впливає роль, яку виконував винний при вчиненні іншого злочину, — був його організатором, підбурювачем чи пособником. Коли винний вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, його дії слід кваліфікувати тільки за п. 9 ч. 2 ст. 115 без додаткової кваліфікації за ст. 396. Якщо ж умисне вбивство з метою приховати злочин, вчинений іншою особою, було заздалегідь обіцяно, то вчинене винним слід кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 та як співучасть у вчиненні того злочину, який приховувався.

Потерпілим при умисному вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину є будь-яка особа, яка здатна у будь-якій формі перешкодити винному вчинити злочин. При цьому не має значення, чи здійснив винний свій умисел на вчинення такого злочину.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким’ задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Про поняття зґвалтування див. ст. 152 і коментар до неї, а про поняття насильницького задоволення статевої лристрасті неприродним способом — коментар до ст. 153. Оскільки вбивство не є способом вчинення зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, то умисне вбивство в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за п. 10 ч. 2 ст. 115 та частинами третіми

ст. ст. 152 або 153, У випадках, коли умисне вбивство потерпілої особи з метою приховати зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вчинено через деякий час після вчинення названих злочинів, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. ст. 152 або 153 та за п. 10 ч. 2 ст. 115.

Умисним вбивством, вчиненим на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115), є умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру. В останньому випадку умисне вбивство кваліфікується за п. 1 Ї ч. 2 ст. 115 незалежно від того, коли було вчинено обіцяні виконавцеві дії матеріального чи нематеріального характеру — до чи після вбивства, виконав чи не виконав їх замовник, збирався він це робити чи ні, Під діями матеріального характеру слід, зокрема, розуміти: сплату виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передачу чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо, а під діями нематеріального характеру — будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов’язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства (наприклад, допомога у працевлаштуванні, вирішенні певних життєвих проблем, звільнення від кримінальної відповідальності, залучення до вчинення інших злочинів, якщо цього бажає виконавець, тощо).

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи є або підбурювачем, або організатором (якщо він не є співвиконавцем цього вбивства), і його дії слід кваліфікувати за ч. ч. З або 4 ст. 27 і п. 11 ч. 2 ст. 115. Дії замовника умисного вбивства, який був співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності підстав — і за іншими пунктами цієї статті. Якщо ж замовник умисного вбивства, який не є співвиконавцем вбивства, керується корисливими, а виконавець — якимись іншими мотивами, дії замовника необхідно кваліфікувати за ч. З чи 4 ст. 27 і п. 6 та 11 ч. 2 ст. 115. П. 11 ч. 2 ст. 115 не може застосовуватися, коли замовлено не умисне вбивство, а будь-який інший насильницький злочин. Якщо, наприклад, замовник доручив виконавцеві заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, то замовник підлягає кримінальній відповідальності за співучасть у злочині, який він організував або до вчинення якого підбурював, а виконавець — за Умисне вбивство.

У випадках, коли виконавець взяв на себе обов’язок позбавити потерпілого життя, але з незалежних від його волі причин умисел на вбивство до кінця не реалізував, дії замовника залежно від конкретних обставин справи повинні розглядатись як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину і кваліфікуватися за відповідними частинами ст.ст. 27, 14 (15) і п. 11 ч. 2 ст. 115.

Умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. ЇЇ5), якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше осіб.

Співвиконавцями умисного вбивства повинні визнаватися також ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.

З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попередньою змовою, до таких дій можуть бути віднесені: а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв’язування його чи утримання в той час як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті, тощо); в) усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відвернення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви; г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення вбивства шляхом передачі зброї, давання порад тощо; д) ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство.

Якщо учасники групи осіб діяли узгоджено щодо декількох осіб, хоча кожен із них позбавляв життя одного потерпілого, дії кожного із них слід кваліфікувати як умисне вбивство двох і більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. п. 1 і 12 ч. 2 ст. 115). У випадку, коли умисне вбивство вчинене бандою, дії її членів слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, як бандитизм (ст. 257) та умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115).

Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116- 118 КК, підлягає кваліфікації за п. 13 ч. 2 ст. 115, якщо судимість особи за раніше вчинене умисне вбивство не знята чи не погашена в установленому порядку та на момент вчинення наступного умисного вбивства не спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Підставою для кваліфікації діяння за п. 13 ч. 2 ст. 115 є вчинення особою не лише вбивства, передбаченого ст. 115, а й умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена іншими статтями КК (зокрема ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443).

Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає незалежно від того, чи вчинила особа раніше умисне вбивство або замах на нього, чи була вона виконавцем або іншим співучасником умисного вбивства. Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене умисне вбивство або замах на нього, такі його дії підлягають самостійній кваліфікації, а наступне умисне вбивство слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115. Подібним чином самостійно повинні кваліфікуватися діяння і у випадках, коли: а) спочатку вчинюється замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115), а потім умисне вбивство (ч. 1 ст. 115); б) коли спочатку вчинюється вбивство за обтяжуючих обставин, а потім замах на умисне вбивство.

Якщо винний в різний час вчинив два замахи на умисне вбивство за обтяжуючих обставин і за перший з них не був засуджений, вчинене загалом потрібно кваліфікувати за ч. ч. 2 або 3 ст. 15 і п. 13 ч. 2 ст. 115 та відповідними пунктами ч. 2 ст. 115, що передбачають обтяжуючі обставини обох замахів на умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Коли особа вчинила декілька умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цими пунктами та за п. 13 ч. 2 ст. 115.

Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992p. (cm. 52).

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріа лів людини» від 16 липня 1999р. (ст. 15).

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ №226 від 25 вересня 2000 p.

Постанова ПВС №1 від 1 квітня 1994 p. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини».

Статья 105. Убийство

СТ 105 УК РФ.

1. Убийство, то есть умышленное причинение смерти другому человеку, —
наказывается лишением свободы на срок от шести до пятнадцати лет с ограничением свободы
на срок до двух лет либо без такового.

2. Убийство:
а) двух или более лиц;
б) лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности
или выполнением общественного долга;
в) малолетнего или иного лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном
состоянии, а равно сопряженное с похищением человека;
г) женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности;
д) совершенное с особой жестокостью;
е) совершенное общеопасным способом;
е.1) по мотиву кровной мести;
ж) совершенное группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной
группой;
з) из корыстных побуждений или по найму, а равно сопряженное с разбоем, вымогательством
или бандитизмом;
и) из хулиганских побуждений;
к) с целью скрыть другое преступление или облегчить его совершение, а равно сопряженное
с изнасилованием или насильственными действиями сексуального характера;
л) по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной
ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной
группы;
м) в целях использования органов или тканей потерпевшего, —
н) утратил силу
наказывается лишением свободы на срок от восьми до двадцати лет с ограничением свободы
на срок от одного года до двух лет, либо пожизненным лишением свободы, либо смертной казнью.

Комментарий к Ст. 105 Уголовного кодекса

1. Непосредственный объект убийства — жизнь человека, которая находится под уголовно-правовой охраной с момента начала физиологических родов и до наступления смерти мозга или биологической смерти (см. Приказ Минздрава России от 4 марта 2003 г. N 73 «Об утверждении Инструкции по определению критериев и порядка определения момента смерти человека, прекращения реанимационных мероприятий»).

2. Убийство может быть совершено в форме как действия, так и бездействия. Действие может выражаться в психическом или физическом насилии. Убийство путем психического воздействия будет иметь место, например, когда виновный, зная о болезненном состоянии потерпевшего, использует психотравмирующие факторы (угрозы, испуг, и др.) с целью лишения его жизни.

Ответственность за убийство в форме бездействия наступает лишь при наличии следующих условий: на виновном лежит юридическая обязанность по охране жизни виновного и он имеет реальную возможность предотвратить наступление смерти.

3. Понятие убийства закреплено в ч. 1 ст. 105 УК РФ. Из него следует, что законодатель связывает убийство лишь с умышленной формой вины. Неосторожное причинение смерти квалифицируется по ст. 109 УК.

4. Уголовный закон содержит три вида убийства: простое (ч. 1 ст. 105 УК); квалифицированное (ч. 2 ст. 105 УК) и привилегированное (ст. 106 — 108 УК).

5. По ч. 1 ст. 105 УК России квалифицируется, например, убийство в ссоре или драке при отсутствии хулиганских побуждений, из ревности, по мотивам мести (за исключением тех ее видов, которые влекут ответственность по п. «б», «е.1» и «л» ч. 2 ст. 105 УК), зависти, неприязни, ненависти, возникшим на почве личных отношений. Эвтаназия квалифицируется также по ч. 1 ст. 105 УК.

6. Убийство двух и более лиц (п. «а»). В соответствии с положениями ч. 1 ст. 17 УК убийство двух или более лиц, совершенное одновременно или в разное время, не образует совокупности преступлений и подлежит квалификации по п. «а» ч. 2 ст. 105 УК, а при наличии к тому оснований также и по другим пунктам ч. 2 ст. 105 УК, при условии, что ни за одно из этих убийств виновный ранее не был осужден (п. 5 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1 «О судебной практике по делам об убийстве (ст. 105 УК РФ)»). Если при умысле на убийство двух лиц лишить жизни удалось только одно, то содеянное следует квалифицировать по ч. 1 или 2 ст. 105 и по ч. 3 ст. 30, п. «а» ч. 2 ст. 105 УК.

7. Убийство лица или его близких в связи с осуществлением данным лицом служебной деятельности или выполнением общественного долга (п. «б»). Такое убийство предполагает особого потерпевшего — лицо, осуществляющее свою служебную деятельность или выполняющее общественный долг, или его близкого. К близким потерпевшему лицам наряду с близкими родственниками могут относиться иные лица, состоящие с ним в родстве, свойстве (родственники супруга), а также лица, жизнь, здоровье и благополучие которых заведомо для виновного дороги потерпевшему в силу сложившихся личных отношений.

Понятия осуществления служебной деятельности, выполнения общественного долга раскрываются в п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1. Потерпевшими могут быть не только должностные лица, но и рядовые сотрудники, а также работники коммерческих организаций.

Специфичны мотив и цель виновного: целью является воспрепятствование правомерной деятельности потерпевшего, а мотивом — месть за осуществленную законную деятельность.

8. Убийство малолетнего или иного лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии (п. «в»), и женщины, заведомо для виновного находящейся в состоянии беременности (п. «г»). Квалификация по этим пунктам возможна только в случае наличия особых качеств у потерпевших (недостижения возраста 14 лет, беспомощного состояния, беременности) и осведомленности виновного об этом.

Как убийство лица, заведомо для виновного находящегося в беспомощном состоянии, надлежит квалифицировать умышленное причинение смерти потерпевшему, неспособному в силу физического или психического состояния защитить себя, оказать активное сопротивление виновному, когда последний, совершая убийство, сознает это обстоятельство (п. 7 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1). Верховный Суд РФ не относит к беспомощным спящих и лиц, находящихся в состоянии алкогольного опьянения.

Если виновный в процессе лишения жизни привел потерпевшего в беспомощное состояние, то такое убийство не может быть квалифицировано по п. «в» ч. 2 ст. 105 Уголовного кодекса РФ.

9. Убийство, сопряженное с похищением человека (п. «в»); сопряженное с разбоем, вымогательством или бандитизмом (п. «з»); сопряженное с изнасилованием или насильственными действиями сексуального характера (п. «к»). Сопряженность означает, что указанные деяния могут предшествовать убийству либо совпадать с ним по времени либо убийство следует непосредственно за таким деянием.

В первых двух случаях лишение жизни выступает средством, облегчающим совершение названных преступлений. В последнем случае убийство совершается либо из мести за оказанное сопротивление, либо с целью скрыть совершенные преступления.

Сопряженность также означает, что потерпевший от перечисленных действий и жертва убийства могут не совпадать (например, лишается жизни лицо, пытавшееся помешать похищению человека).

Представляется, что на основании ч. 1 ст. 17 УК действия виновных, совершивших убийство, сопряженное с похищением человека, изнасилованием и т.д., полностью охватываются соответственно пп. «в», «з», «к» ч. 2 ст. 105 УК РФ и дополнительной квалификации по ст. 126, 131, 132, 162, 163, 209 УК РФ не требуют. Вместе с тем судебная практика придерживается позиции, закрепленной в п. 7, 11, 13 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1, и квалифицирует содеянное по совокупности преступлений.

10. Убийство, совершенное с особой жестокостью (п. «д»). Понятие особой жестокости связывается как со способом убийства, так и с другими обстоятельствами, свидетельствующими о проявлении виновным особой жестокости (п. 8 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1). Для признания убийства совершенным с особой жестокостью необходимо установить, что умыслом виновного охватывалось совершение убийства с особой жестокостью. Глумление над трупом само по себе не может расцениваться в качестве обстоятельства, свидетельствующего о совершении убийства с особой жестокостью. Уничтожение или расчленение трупа с целью сокрытия преступления также не может быть основанием для квалификации убийства как совершенного с особой жестокостью.

11. Убийство, совершенное общеопасным способом (п. «е»), предполагает такой способ умышленного причинения смерти, который заведомо для виновного представляет опасность для жизни не только потерпевшего, но и хотя бы еще одного лица (например, путем взрыва, поджога, производства выстрелов в местах скопления людей, отравления воды и пищи, которыми помимо потерпевшего пользуются другие люди) (п. 9 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1).

12. Убийство по мотиву кровной мести (п. «е.1»). Кровная месть — обычай, бытующий у некоторых народностей, например, Северного Кавказа. В соответствии с ним сам пострадавший или родственник обиженного тяжким оскорблением, надругательством, убийством и т.п. обязаны отомстить обидчику. В ряде случаев поводом к кровной мести может выступать даже законопослушное поведение (дача свидетельских показаний, послуживших основанием к вынесению обвинительного приговора, если при этом осужденный умер или погиб в заключении).

Местом совершения этого преступления может быть любая географическая точка на территории России, а не только те местности, где компактно проживают представители вышеупомянутых народностей. Потерпевшими от этого преступления могут быть любые граждане, в том числе и не являющиеся представителями указанного этноса.

13. Правила квалификации убийства, совершенного группой лиц, группой лиц по предварительному сговору или организованной группой (п. «ж»), изложены в п. 10 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1. Следует отметить, что соисполнителем убийства признается не только нанесший повреждения, повлекшие смерть, но и любое другое лицо, которое с умыслом, направленным на совершение убийства, непосредственно участвовало в процессе лишения жизни потерпевшего.

14. Убийство из корыстных побуждений или по найму (п. «з») квалифицируется в соответствии с правилами, изложенными в п. 11 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1.

15. Убийство из хулиганских побуждений (п. «и») представляет собой убийство, совершенное на почве явного неуважения к обществу и общепринятым нормам морали (п. 12 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 27 января 1999 г. N 1). Для правильного отграничения убийства из хулиганских побуждений от убийства в ссоре либо драке следует выяснять, кто явился их инициатором, не был ли конфликт спровоцирован виновным для использования его в качестве повода к убийству. Если зачинщиком ссоры или драки явился потерпевший, а равно в случае, когда поводом к конфликту послужило его противоправное поведение, виновный не может нести ответственность за убийство из хулиганских побуждений.

16. Убийство с целью скрыть другое преступление или облегчить его совершение (п. «к»). Закон выделяет две равнозначные цели: скрыть другое преступление и облегчить совершение другого преступления. Цель скрыть другое преступление имеет место тогда, когда еще до убийства было совершено какое-либо преступление, о котором, по мнению виновного, еще не известно правоохранительным органам. Не имеет значения, кем совершено такое преступление — самим убийцей или иным лицом, окончено оно было или нет.

Цель облегчить совершение преступления при убийстве налицо, когда лишение жизни предшествует осуществлению задуманного преступления либо совпадает с последним по времени.

Квалификация убийства по п. «к» исключает возможность квалификации этого же преступления, помимо указанного пункта, по какому-либо другому пункту ч. 2 ст. 105 УК, предусматривающему иные цели или мотив убийства. Если установлено, что убийство потерпевшего совершено, например, из корыстных или из хулиганских побуждений, оно не может одновременно квалифицироваться по п. «к» ч. 2 ст. 105 УК.

17. Убийство по мотивам политической, идеологической, расовой, национальной или религиозной ненависти или вражды либо по мотивам ненависти или вражды в отношении какой-либо социальной группы (п. «л»). Для этого убийства характерна нетерпимость к лицам другой национальности, расы, религии, политической, идеологической или социальной группы, основанная на идеологии превосходства своей и, напротив, неполноценности всех иных наций, рас, конфессий и т.д.

18. Убийство в целях использования органов или тканей потерпевшего (п. «м»). Предметом этого преступления могут быть любые органы и ткани человека, в том числе и те, которые не являются объектами трансплантации. Ответственность по этому пункту наступает независимо от того, удалось ли в итоге изъять или использовать ткань или орган.

Субъектом преступления, как правило, выступают медицинские работники, поскольку требуются специальные познания для изъятия органов или тканей в процессе убийства или после него.

19. Убийство, совершенное при квалифицирующих признаках, предусмотренных двумя и более пунктами ч. 2 ст. 105 УК РФ, должно квалифицироваться по всем этим пунктам. Наказание же в таких случаях не должно назначаться по каждому пункту в отдельности, однако при назначении его необходимо учитывать наличие нескольких квалифицирующих признаков.

20. Убийство не должно расцениваться как совершенное при квалифицирующих признаках, предусмотренных пп. «а», «г», «е» ч. 2 ст. 105 Уголовного кодекса, а также при обстоятельствах, с которыми обычно связано представление об особой жестокости (в частности, множественность ранений, убийство в присутствии близких потерпевшему лиц), если оно совершено в состоянии внезапно возникшего сильного душевного волнения либо при превышении пределов необходимой обороны.

Смотрите еще:

  • 23 Коап рф Статья 23.1 КоАП РФ. Судьи 1. Судьи рассматривают дела об административных правонарушениях, предусмотренных статьями 5.1 - 5.26, частями 2, 5 и 7 статьи 5.27, частью 5 статьи 5.27.1, статьями 5.35.1, 5.37 - 5.43, 5.45 - 5.52, 5.56 - 5.69, 6.1 - 6.2, 6.8, 6.9, 6.9.1, […]
  • Ст 119 ч 2 ук рф Статья 115 УК РФ. Умышленное причинение легкого вреда здоровью (действующая редакция) 1. Умышленное причинение легкого вреда здоровью, вызвавшего кратковременное расстройство здоровья или незначительную стойкую утрату общей трудоспособности, - наказывается штрафом в […]
  • Ст120 гк рф действующая редакция Статья 120 ТК РФ. Исчисление продолжительности ежегодных оплачиваемых отпусков (действующая редакция) Продолжительность ежегодных основного и дополнительных оплачиваемых отпусков работников исчисляется в календарных днях и максимальным пределом не ограничивается. […]
  • Ст 312 ч2 ук рф Статья 314.1 УК РФ. Уклонение от административного надзора или неоднократное несоблюдение установленных судом в соответствии с федеральным законом ограничения или ограничений (действующая редакция) 1. Неприбытие без уважительных причин лица, в отношении которого […]
  • Куплю дом в селе хлевное Продажа коттеджей в регионе Липецкая обл Продажа: кирпичный загородный дом 200 м2, 2017 г. постройки. Площадь земельного участка 20 сот. Расположение: Липецкая область, Елецкий район, деревня Трубицино, Полевая улица. Двухэтажный дом, без ремонта. В доме 6 комнат. […]
  • Своевременный ввод объектов в эксплуатацию Своевременный ввод объектов в эксплуатацию Общие положения о сдаче Заказчику и допуске в эксплуатацию новых и реконструированных тепловых энергоустановок. Порядок сдачи Заказчику и допуска в эксплуатацию новых и реконструированных тепловых энергоустановок […]
  • Положена ли компенсация за отпуск при увольнении совместителя Компенсация отпуска при увольнении совместителя Компенсация отпуска при увольнении совместителя выплачивается или нет? Каковы условия для ее начисления и какой порядок выплат, если она положена? На все эти и другие вопросы вы получите ответы в данной статье. Право […]
  • При разводе права женщины Права женщины при разводе с ребенком Как будет делиться квартира при разводе, если есть ребенок 2-х лет? 1. При разделе общего имущества супругов и определении долей в этом имуществе доли супругов признаются равными, если иное не предусмотрено договором между […]